Стишок №-1080718001

ОСНОВНИЙ ІНСТИНКТ
Сонечко сЁдає
За крутЁ горби,
Знов удвох сидИмо
ПЁд каштаном ми.
Може, хоч сьогоднЁ
Зхочеш полюбить,
Я давно чекаю
Цю чудову мить!
Знаю я, що товста
І на вид дурна,
І тому всЁ хлопцЁ
Мене обминА.
Але ти, коханий,
Не цурайся,бо
ТобЁ подарую
Справжнюю любов!
Розпали вогнище
Страстних почуттЁв,
ЗдЁйсни томну мрЁю
ВсЁх дЁвочих снЁв.
А коли у лоно
Бризне бЁла муть
НЁж з широким лезом
ВстрОмлю тобЁ в грудь.
ОчЁ тво© згаснуть,
І життя уйде,
Смерть й любов-двЁ сутЁ
ЗЁллються в одне.
О, яке блаженство-
Сльози, бЁль Ё грЁх-
Ось тодЁ я стану
ЩасливЁшЕ всЁх!