Анекдот №257278

ПОМСТА
я еду тобе на зустреч,
Я несу тобе тюльпан,
Позавчора ти сказала
Що я кенчений єблан.
Ти назвала мене падлом
Педарасом е козлом
І зробила цим для мене
Охуїтєльний облом,
Я образився одразу,
І надув свою губу,
Та сьогодне я на зустреч,
Із тобою блядь еду,
Я узяв букет пухнастий,
Пев цеглини прихопив
І в парку коло берези,
Я тебе ледь не убив,
Ти хотела щоб забув я
Ту образу у життєвому бутте
Але я пихатий хлопець
Незабуду нехуя
Як мене ти обезвала
А тебе кохав же я
Ти зрадела педейшовши
Я букет тобе принес
Посмехнувшись е цеглиною
Розєбашив тобе нес
Ти упала на травичку
Сопле з носа потекли
Три секунди е ез парка усе люди утекли
Мецно я цеглину стиснув
У важкей своїй руце
Ти її ще раз ведчула
На тендетному лице
Я зробив велику дерку
В тебе в лобе меж очей
З ведти сереньким струмочком
Мозок твей уже тече
Я натешившись в повней мере
За слова твої мене
Ти лежала на травичце
Вся по вуха у гемне.