Анекдот №156147

Экзамен по русской литературе в сельской школе на Западной Украине.
Ученику выпало пересказать повесть "Муму". Тот выходит к доске, и
рассказывает:
"В минулому столітті у Росії жив собі такий німий Герасим..."
Учительница: "По-русски, пожалуйста."
Ученик:"Далі буде (позднее, типа). І от, одного разу Герасим знайшов
собача. Гарненьке таке, веселе собача. І назвав він його Муму, бо
балакати зовсім не міг..."
Учительница: "По-русски, пожалуйста."
Ученик:"Далі буде. От якось, коли Муму вже зовсім виросла, однієї
місячної ночі вона почала чогось гавкати..."
Учительница: "По-русски, пожалуйста."
Ученик:"Далі буде. Отой гавкіт дуже не сподобався місцевій пані, бо
розбудив її. А пані була злюча-презлюча, і наказала вона Герасиму
втопити собаку..."
Учительница: "По-русски, пожалуйста."
Ученик:"Да зараз уже буде по-руськи! От узяв Герасим Муму, та пішов з
нею до річки. Сів у човен, та й погріб до середини..."
Учительница: "Ну когда же уже по-русски?"
Ученик:"Яка ви нетерпляча, Людмило Сергієвна! Зараз уже буде! Так от,
приплив Герасим до середини річки, прив`язав до собаки каменюку, а Муму
дивиться на ньго такими лагідними повними сльоз очима, немов хоче
сказати йому отою гидкою москальскою мовою: "За чьто?"