Поиск по автору:

Зебрались ми з кумом на охоту, на вовкев. Взяли наливочку. Ммм. В мене
така наливочка. За хатою росте вишня, то я тих вишень нарвав та в
горелочку накидав. Вона як настоялась, то везьмеш ту стопочку та вип’єш,
то неби на свет народився. А ще помедорчики взяли, в мене таке файне
помедорчики на городе виросли, смак! Маленьке, кругленьке. Ложиш їх у
рот е вони лопають е оцей кисленький сек розходиться по твоїм жилам, ай
бо добре. Ще рушницю взяв, в мене така файна рушниця – двохстволка, кум
подарив. Сам дробу накачав, пижев набив, патрони поробив, ну все,
будь-який вовк не страшний. От вийшли ми з кумом та й йдемо до лесу.
Прийшли, ходимо, ходимо, нема вовкев. Сели на полянце та й попиваємо
наливочку, та заїдаємо помедорчиками, ОХОТА, все як має бути. От я й
кажу: "Куме! Тут дуже добра поляна, я сяду у кущах, а Ви йдеть вовкев
заганяти, вони сюди вискочать, а я їх всех з такої файної рушнице
перестреляю! " Кум е пешов, а я сидев, чекав та й задремав. Да, геть
забув, в мене ще ж собака є, Серко! Такий розумний собака, сам
ведв’язався, через огорожу перестрибнув, по следу мене знайшла, прибег
та й морду мене лиже!!! Я ж просипаюсь, бачу що мей Серко, розумею що
мей Серко, а срати не перестаю!!!